Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2018 року по справі №206/4017/18 за провадженням №1-в/206/479/18, було задоволено клопотання в.о. начальника Самарського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Рожко О.А. про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання у виді позбавлення волі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що засуджений, будучи попередженим про наслідки невиконання обов`язків, покладених на нього вироком суду, безвідповідально ставився до їх виконання, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Не погодившись з даним рішенням суду, захисник звернувся до Дніпровського апеляційного суду в інтересах засудженого з відповідною апеляційною скаргою.

В обґрунтування своїх вимог, захисник посилався на те, що висновки суду першої інстанції не підтверджувались доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме:

- пунктом 5.1 розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 №270/1560 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.01.2004 за №16/8615, визначено, що поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Так, апеляційним розглядом встановлено, що засуджений з поважних причин не з`явився на відмітку до відділу пробації 07.12.2017 року, 01.02.2018 року, 01.03.2018 року, 05.04.2018 року, 03.05.2018 року, 07.06.2018 року, 05.07.2018 року, на підтвердження чого засудженим надані підтверджуючі документи відносно звернення засудженого до медичних закладів та відрядження, що в свою чергу не свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення та вказує на відсутність в нього умислу на ухилення від виконання обов`язків;

- до суду не було надано жодного допустимого та належного доказу щодо вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, що в свою чергу суперечить вимогам частини 3 статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Так, до клопотання про скасування іспитового строку Самарським районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області не було долучено належних та допустимих доказів щодо вчинення засудженим трьох і більше правопорушень;

- в порушення вимог частини 1 статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, уповноважений орган з питань пробації вніс до суду клопотання, а не подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання;

- судове провадження, було здійснено за відсутності засудженого, а саме, суд першої інстанції 07.12.2018 здійснив розгляд клопотання органу пробації без належного повідомлення про розгляд засудженого, а також останнього не було повідомлено про те, що 07 грудня 2018 року була винесена ухвала, копії якої не було отримано засудженим, а про даний факт його захисник дізнався та ознайомився з копією ухвали тільки 14 лютого 2019 року при ознайомленні з матеріалами справи;

- як убачається з наданих матеріалів, оскаржувану ухвалу постановлено вже за відсутності підстав для скасування іспитового строку засудженому, оскільки на дату її постановлення - 07.12.2018, випробувальний термін строком 1 рік для засудженого за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2017 року вже закінчився, що було підставою для відмови в задоволенні клопотання про скасування іспитового строку.

Таким чином, все викладене вище не може свідчити про системне порушення засудженим встановленого органом пробації порядку реєстрації осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а отже колегія суддів не вбачає і підстав для скасування в даному конкретному випадку іспитового строку засудженому з направленням для відбування призначеного покарання.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції не повно з`ясував всі обставини справи, необгрунтовано погодився з висновком у клопотанні органу пробації від 11 липня 2018 року, про що зазначив у своїй ухвалі, прийнявши незаконне та необґрунтоване рішення стосовно засудженого, у зв`язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з постановленням нової ухвали відповідно до статті 407 Кримінального процесуального кодексу України.

Апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженого було задоволено, ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2018 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання засудженого - скасовано, а в задоволенні клопотання в.о. начальника Самарського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Рожко О.А. про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання у виді позбавлення волі - відмовлено.

Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 08.05.2019 по справі №206/4017/18 за провадженням №1-в/206/479/18 набрала законної сили з моменту її проголошення 08.05.2019.

Ознайомитись з повним текстом ухвали Дніпровського апеляційного суду можна за наступним посиланням - http://reyestr.court.gov.ua/Review/81684458.

-Адвокат Валерій Павленко-