Законом України від 12 лютого 2015 року №191-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)", який 05 квітня 2015 року набрав чинності, внесено наступні зміни до нормативно-правових актів у сфері оренди землі:

1. У Законі України "Про особисте селянське господарство" статтю 5 після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: "Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства". У зв’язку з цим частина четверта - шоста вважається відповідно частинами п’ятою - сьомою;

частину першу статті 6 після слова "належать" доповнено словами "земельні ділянки";

частину першу статті 7 після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту: "передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до закону". У зв’язку з цим абзаци третій - шістнадцятий вважаються відповідно абзацами четвертим - сімнадцятим;

2. У Законі України "Про оренду землі" в частині четвертій статті 9 слово "продаж" замінено словом "відчуження";

статті 15 і 17 викладено в такій редакції: "Стаття 15. Умови договору оренди землі. Істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування)";

"Стаття 17. Передача об’єкта оренди. Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом";

частину третю статті 19 викладено в такій редакції: "При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років";

у статті 21 частину першу доповнено словами "згідно з договором оренди землі";

у частині другій слово "форма" замінено словом "умови";

статтю 22 викладено в такій редакції: "Стаття 22. Форма орендної плати. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі";

3. У Земельному кодексі України у статті 22 пункт "а" частини третьої доповнено словами "фермерського господарства"; частину четверту виключено; текст статті 33 викладено в такій редакції: "1. Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок";

у статті 93 частину четверту викладено в такій редакції "4. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років"; доповнено частиною десятою такого змісту "10. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років";

пункт "в" статті 99 викладено в такій редакції  "в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)";

у першому реченні абзацу першого частини восьмої статті 128 слова "організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт" замінено словами "суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону".

Також Законом України від 5 березня 2015 року №247-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення", який 25 березня 2015 року набрав чинності, внесено зміни до таких законів України:

1. У Законі України "Про нотаріат" частину першу статті 3 доповнено словами "а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

у статті 46-1 частину другу після слів "об’єктом незавершеного будівництва" доповнити словами "та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно";

частину третю викладено в такій редакції "Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

доповнено частинами четвертою - шостою такого змісту "Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки має доступ та користується Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій щодо земельної ділянки (крім посвідчення заповіту) та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку здійснює пошук у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписує та посвідчує печаткою нотаріуса. Витяг залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування Державним земельним кадастром здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

2. У Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" частину п’яту статті 3 доповнено абзацом четвертим такого змісту "Державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право";

у частині другій статті 4 слово і цифри "статтею 4-1" замінено словом і цифрами "статтями 4-1, 4-2";

доповнено статтею 4-2 такого змісту "Стаття 4-2. Особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року. Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень статті 16 цього Закону. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 8-1 частини другої статті 9 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель";

у пункті 8-1 частини другої статті 9 слова "зареєстровані" та "зареєстрованих" замінено відповідно словами "оформлені" та "оформлених"; слова "реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію" замінено словами "оформлення права законодавства проводили таке оформлення";

в абзаці першому частини першої статті 16 слова "до органу державної реєстрації прав" виключено; частину другу статті 18 виключено;

пункт 5-2 частини першої статті 24 після слова "установлених" доповнено словами та цифрами "статтею 4-2 та".