Непотизм (від лат. nepos, рід п. nepotis - ... онук, племінник) - фаворитизм, кумівство (наприклад, при влаштуванні на роботу), що надається родичам або друзям, незалежно від професійних навиків. У більш вузькому сенсі - роздача римськими папами заради зміцнення своєї влади прибуткових посад, вищих церковних звань або земель близьким родичам. Був широко поширений в XV-XVI століттях.

З історії:

У церкві -

Непотизм з'явився в Середньовіччі, коли папи римські, піклуючись про зміцнення своєї влади, стали роздавати вищі церковні посади, в першу чергу кардинальські шапки, своїм родичам. Ними були спочатку племінники, звідси і назва непотизм. Пізніше, особливо в XV-XVI століттях, ними були байстрюки. Наприклад, Олександр VI зробив кардиналом свого сина Чезаре, а папа Павло III - своїх онуків. Непотизм починає зживати себе до XVIII століття. За розпорядженням папи Інокентія XII, в кардинальської колегії міг бути тільки один непот. До XIX століття непотизм в церковній ієрархії поступово сходить нанівець.

У політиці -

Найвищого розмаху непотизм досяг в епоху Відродження, коли папи римські перетворилися в італійських князів і прагнули придбати для свого численного потомства князівства і герцогства. З'явилися цілі "папські" династії, такі як сім'ї Орсіні, Конті, делла Ровере, Медічі, Борджіа, Пікколоміні, Савелли. Пізніше з'явився термін "чорна знать": це нащадки непота, які стали князівськими або герцогським прізвищами, такі як Бонкомпаньї, Боргезе, Барберіні, Памфілі, Кіджі, Одескалькі, Людовізі, Альбані, Русполі, Руффо і багато інших.

У сучасній політиці -

В сучасному світі експерти також відзначають існування непотизму. У тій чи іншій формі він властивий переважній більшості країн. Вищі чиновники, як правило, не мають можливості передати свою владу дітям безпосередньо, проте вони використовують свої можливості для надання своїм близьким родичам, наприклад, керівних посад у великих бізнес - структурах. Шкода від непотизму полягає в тому, що людина призначається на нову посаду, не пройшовши професійний відбір і часто не будучи хорошим фахівцем. Дане явище розглядається як прояв корупції у відповідній конвенції ООН.

У XX столітті непотизм був найбільш характерний для режимів Ніколає Чаушеску, Саддама Хусейна, Муаммара Каддафі.

Сьогодні непотизм, тобто кумівство, майже поборено в європейських країнах. Натомість родинно-кланова політика цвіте буйним цвітом у пострадянських державах. 

У сучасній Росії в якості прикладу прояви кумівства згадують кооператив "Озеро", пайовики якого - в числі яких був і Володимир Путін - займають високі посади як у державних, так і комерційних структурах.

І Україна, на жаль, не виняток. 

В українських традиціях кумівство - це набагато більше, ніж просто хрещені батьки дитини. 

У кумівстві з президентами, щоправда російськими, перебував і екс-голова Адміністрації Кучми Віктор Медведчук. Його меншу доньку хрестили Володимир Путін та Світлана Мєдвєдєва. 

Екс-міністр Юрій Павленко встиг був поріднитися одразу з двома президентськими родинами: його синів хрестили і Леонід Кучма, і Катерина Ющенко. 

Син одного з власників "славнозвісної" групи "Приват" Ігоря Коломойського поріднив його з бізнес-партнером Геннадієм Боголюбовим. Останній каже, що він сандак (у євреїв це особа, яка тримає на колінах немовля під час обряду обрізання) синові Коломойського. 

Утім, чи не найголовнішим є те, що кумівські стосунки в українській політиці значно вищі за будь-які чвари. Наприклад, у кумах у бютівця Михайла Поживанова один із лідерів Партії регіонів Андрій Клюєв, у Сергія Буряка (БЮТ) - Віталій Хомутинник (ПР), у Давида Жванії (Народна самооборона), за деякими даними, - регіонал Андрій Деркач... 

І в цьому, звісно, немає нічого поганого, доки родинні зв'язки не стають павутинням, що перетворює українську політику на кланову та кулуарну.

Про міцні сімейні традиції сьогоденної української політики - відеоматеріал від Наталії Седлецької.